макет хатинки Кобзаря

макет хатинки Кобзаря
Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами. Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами – сльозами. В похилій хаті, край села Над ставом чистим і прозорим Життя Тарасику дала Кріпачка – мати, вбита горем.

пятница, 7 февраля 2014 г.

Вшанування пам'яті Кобзаря.

Учасники проекту: "За що світ шанує Т.Г. Шевченка?" 


Спи спокійно, поет!
Ми – нащадки твої
Пронесем крізь віки твоє ім'я,
Крізь колючі вітри,
Крізь жорстокі бої
України сини, незборимі.
Спи спокійно, поет
Україна твоя
Вже розправила крила орлині –
Так, як мріяв колись
Ти в жагучих пісках
На засланні в тяжкій самотині.
Спи спокійно, поет!
Образ огнений твій
Не зітерти ні бурі, ні часу
У єдиній сім'ї –                                            
Славній, вольній, новій
Ми тебе не забудем, Тарасе!                                                                                                                                                                                              

четверг, 6 февраля 2014 г.

Робота в проекті "За що світ шанує Т.Г. Шевченка?"

Презентацію "Шевченко - художник" представляє Воробйов Артем








Виставка дитячих малюнків до віршів Кобзаря.

Заповіт Т.Г. Шевченко

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій, 
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

(Декламувала Гурай Уляна)

Вірш "Садок вишневий коло хати"


Садок вишневий коло хати,
Хрущi над вишнями гудуть,
Плугатарi з плугами йдуть.
Спiвають iдучи дiвчата,
А матерi вечерять ждуть.
Сiм'я вечеря коли хати,
Вечiрня зiронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких дiточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тiльки дiвчата,
Та соловейко не затих